Кожен з часом може скласти свій список місць що надихають улюбленого міста. Для тих, хто вже мільйон разів бачив Ейфелеву Вежу, Лувр та інші туристичній необхідності, хто любить вузенькі кам’яні вулиці, місця пов’язані з літературою, письменниками, запах та шурхіт книжкових сторінок, я пропоную невеличку прогулянку тими цікавими місцинами, що надихають мене.
Ті ,що я обрала сьогодні, розташовані зручно й у близькості одне до одного. Якраз, щоб провести кілька годин без поспіху, без навігації , телефону, інтернету й інших потрібних,але втомливих у нашу добу речей.
Час для себе і книги.
Бо, як каже Умберто Еко у чудовій “Не намагайтеся позбутися книжок”, книга це така унікальна річ, яку винайшли один раз і покращити та вдосконалити її неможливо, як і колесо. Вона буде з нами завжди, переконують генії й нема причин їм не вірити.
Тож прямуємо ми у Латинський квартал і починаємо мандрівку з вузенької вулички, що називається Пергаментна. Тут розташований The Abbey Bookshop , канадський англомовний книжковий магазин. Книгарня відкрилася у 1989 році й має понад 35 000 екземплярів.. Книги тут повсюди. Потрібно мати метке око і ви обов’язково знайдете книжку, яка там чекає саме вас!
Збоку до вулички притулився малесенький скверик імені французького літератора. Там і малечі є де розважитися,і дорослому відпочити.
Ще один культовий магазин розташувався прямісінько навпроти величного Собору Паризької Богоматері. У нього багата й цікава історія, яку я не можу не розповісти.
У 1919 році американка Сільвія Біч відкрила книжкову крамницю і назвала її «Шекспір і компанія». Магазин спеціалізувався на англомовній літературі, книги власниця обирала на свій смак. А у книжках вона розбиралася.
Легенда розповідає, що назву крамниці дівчина побачила у сні.
Письменники не просто приходили сюди купити книгу, вони проводили в книжковій крамниці багато часу – тут вони читали, працювали й навіть могли залишитися на ніч. Приміщення книгарні були обставлені зручними меблями, стіни прикрашали вовняні килими, а на столиках м’яким світлом світилися лампи під абажурами. Все це створювало домашню атмосферу, яка манила до себе ще нікому невідомих поетів і письменників. Тут вони знайомилися з творами світової літератури, і могли навіть брати книги додому, не заплативши за них. Багато людей цим користувалися, і якщо не встигали повернути книгу в термін, Сільвія надсилала їм листівку із зображенням Шекспіра, що рве на собі волосся. Вона не тільки працювала в книжковій крамниці і водила дружбу з молодими письменниками, а й займалася видавничою діяльністю. Тут особливо радо приймали заборонену будь-де літературу. Так, саме Сільвія видала «Улісса» Джойса, після цього багато авторів, яким відмовили у друці, зверталися саме до неї. І вона їх друкувала!
Тут колись часто бували Ернест Хемінгуей, Бернард Шоу, Генрі Міллер, Поль Валері й багато інших відомих авторів. Хемінгуей у своєму «Париж, свято яке завжди з тобою» з теплотою і ніжністю згадує роки проведені у товаристві Сільвії Біч та відвідувачів її книжкового салону.Під час другої світової війни Ернест Хемінгуей працював журналістом. Всупереч закону, що забороняє журналістам безпосередньо брати участь у військових діях, він зі зброєю в руках одним з перших в складі невеликого загону увійшов в Париж. Звільнивши для початку винні підвали готелю «Ріц», він також вирішив звільнити й книжкову крамницю «Шекспір і компанія», лавку своєї давньої знайомої, але не знайшов її на звичному місці. Ходили чутки, що у 1941 році Сільвія Біч посварилася з німецьким офіцером, який хотів придбати роман Джойса «Поминки за Фіннеганом». Але примірник виявився останнім і Сільвія відмовилася продати його німецькому офіцерові. Офіцер пригрозив закрити магазин. Друзі та знайомі Сильвії розібрали книги поміж собою, вивіску замалювали фарбою і назавтра, коли німці з’явилися закрити магазин та заарештувати власницю на місці книжкової крамниці пустувало закинене приміщення без жодних ознак життя.
У 1951 році інший француз американського походження Джордж Уайтмен – відкрив на вулиці Бюшер, 37 книжкову крамницю і назвав її «Містраль». У 1964 році вже після смерті Сільвії Біч, (вона померла в 1962 році), Уайтмен перейменував лавку, назвавши її «Шекспір і компанія». Цим він прагнув підкреслити, що має намір продовжувати її традиції. Лавка стала жвавим місцем у неспокійні і бурхливі паризькі 60-ті роки. Зараз «Шекспір і компанія» продовжує традиції, закладені Сільвією Біч. Однією з форм сучасних зустрічей письменників є «літературні читання». Це вечори, на яких актори вголос читають нові твори вже відомих або ще мало відомих письменників і драматургів.
Саме ця крамниця й стоїть досі. Тут завжди натовп туристів і зацікавлених осіб. Неймовірно великий вибір англомовної літератури, атмосфера панує творча і невимушена. Ви можете присісти будь-де і читати, можете навіть прилягти. На поверсі у кімнаті, вщерть заповненій книжками, стоять два ліжка, фортепіано,скрізь розкидані книги і м’які пуфики. Хтось грає, хтось читає лежачи ,хтось у кріслі-гойдалці.
У іншій кімнаті молоді літератори ведуть поетичні читання. В коридорі тулиться мініатюрний куточок з кріслом,столом та друкарською машинкою, де кожен охочий може відчути себе письменником і,можливо, спіймати свою музу.
Через стіну відкрилося однойменне кафе. З нього просто неймовірний вид на Нотр-Дам. Замовляєте каву і – читайте на здоров’я,книг у кафе теж достатньо!
Ну й на сам кінець для тих, хто втомився від походів галасливими людними місцями, існує тихий спокійний мальовничий square Gabriel–Pierné. Там для усіх любителів почитати спорудили лавочки у вигляді розгорнутих книг !
Сидіть собі, насолоджуйтеся черговим шедевром літератури або ж просто відпочиньте під ненав’язливий релаксуючий дзюркіт фонтану і мелодійний передзвін годинника на вежі поруч.
Автор Mariana Gevak
Джерело http://ledesirdeparler.blogspot.fr/2016/08/blog-post.html?m=0
