Розлучення у Франції. Що потрібно знати? Правовий лікнеп

Після укладення шлюбу у подружжя виникають майнові права, встановлені законом. Однак у Франції в подружжя існує можливість вибрати інший майновий режим шляхом укладення шлюбного договору.

Спільне майно подружжя – це майно (рухоме і нерухоме), набуте ними під час шлюбу (крім речей індивідуального користування, а також майна, придбаного під час шлюбу в порядку спадкування, заповіту, дарування). Майно, придбане до укладення шлюбу, належить тому з подружжя, хто є його власником. Стягнення по боргових зобов’язаннях одного з подружжя, в режимі спільної сумісної власності, поширюється на спільне майно (за винятком боргів, що виникли до укладення шлюбу, а також боргів, що виникли під час шлюбу в зв’язку з особистими потребами одного з подружжя).

Щодо договірних режимів, то відповідно до цивільного кодексу Франції існують такі:

режим спільної сумісної власності майна за договором ( «la communauté conventionnelle»): подружжя шляхом укладення шлюбного договору вносить зміни в визначений законом режим спільної сумісної власності (наприклад, розширення кількості об’єктів спільної власності);
режим роздільної власності ( «régime de séparation de biens»): кожен одноосібно розпоряджається своїм власним майном;
режим пайової участі в придбаному майні («régime de participation aux acquêts»): подружжя може домовитися про рівні або нерівні частки в майні, придбаному в шлюбі.

Розірвання шлюбу у Франції

При розірванні шлюбу чоловік або дружина може вимагати від іншого з подружжя одноразову компенсацію, пов’язану з втратою сімейного добробуту, або може укласти довготермінову угоду про сплату йому аліментів колишнім чоловіком/дружиною (дана угода розглядається судом). Саме ж розірвання шлюбу у Франції відбувається виключно за рішенням суду!

Відповідно до цивільного кодексу Франції шлюб може бути розірваний в одному з чотирьох випадків: за взаємною згодою, в разі визнання одним або обома з подружжя розриву шлюбного зв’язку, на підставі принципу остаточного розладу подружнього життя (у випадках, коли спільне подружнє життя припинене і чоловік та дружина як мінімум два роки проживають окремо), з вини чоловіка, дружини чи обох сторін (у випадках, коли є серйозне систематичне порушення прав і недотримання обов’язків тягне за собою неможливість вести нормальне спільне життя).

Шлюб вважається розірваним з дня набуття судовим рішенням чинності. Крім того, в праві Франції існує режим окремого проживання подружжя («séparation de corps»), при якому за рішенням суду чоловік і дружина, не розриваючи шлюб, живуть окремо один від одного. Розлучення у Франції здійснюється винятково в судовому порядку через суд першої інстанції «Tribunal de grande instance», з обов’язковою участю адвоката для кожної зі сторін.

Французьким законодавством (Цивільним кодексом) передбачені наступні чотири види розлучень у Франції:

– позасудове розлучення за взаємною згодою сторін з нотаріальним засвідченням

– з судовим позовом:

розлучення з прийняття принципу розірвання шлюбу
розлучення з вини одного з подружжя
розлучення в зв’язку з остаточним припиненням сімейного життя.

ПОЗАСУДОВЕ РОЗЛУЧЕННЯ З НОТАРІАЛЬНИМ ЗАСВІДЧЕННЯМ

РОЗЛУЧЕННЯ ЗА ВЗАЄМНОЮ ЗГОДОЮ СТОРІН

Даний вид розлучення передбачений статтею 229-1 французького Цивільного кодексу (ЦК) і вважається найпростішим, швидким та найменш затратним видом розлучення.

Він можливий в разі, якщо подружжя попередньо дійшло згоди щодо розлучення та його юридичних наслідків: стосовно дітей (порядок здійснення батьківських прав, місце проживання дітей після розлучення, права відвідування, розмір аліментів), стосовно спільного майна (припинення шлюбного режиму поділу майна), а також стосовно здійснення одноразової компенсаційної виплати «prestation compensatoire» одного із подружжя іншому. Дана допомога може бути виплачена одним із подружжя іншому у випадку, якщо за період шлюбу заробіток одного з подружжя був вищим і останній був єдиним утримувачем родини. Існують різні формули для розрахунку суми такої одноразової виплати у випадку розлучення з французом. Даний тип розлучення передбачає наявність адвоката у кожної із сторін.

Процедура даного типу розлучення. Адвокати складають угоду про розлучення «convention de divorce», яка перераховує всі юридичні наслідки розлучення стосовно дітей, майна і одноразової компенсаційної виплати. Дана угода підписується сторонами та їхніми адвокатами, далі вона передається нотаріусу за місцем проживання подружжя. Подружжю надається 15 діб для перегляду їхнього рішення, за 15 діб нотаріус засвідчує угоду про розлучення.

Дана процедура застосовується щодо будь-якого розлучення за взаємною згодою, за винятком двох випадків:

один із подружжя знаходиться під так званим захистом – наприклад, від опіки;
коли неповнолітня дитина повідомляє своїм батькам, що вона хоче бути почута і виступити в суді.

В цих двох випадках відбувається судове затвердження угоди про розлучення з французом. Після складання адвокатами угоди про розлучення, вона підписується обома сторонами. Ця угода подається в суд першої інстанції, суддя у справах сім’ї викликає подружжя на слухання. На слуханні суддя з’ясовує бажання подружжя розлучитися, вислуховує неповнолітніх дітей, перевіряє зміст угоди про розлучення, відповідність її інтересам подружжя, а також інтересам їх неповнолітніх дітей. Після цього суд затверджує угоду про розлучення.

IІ. ВИДИ СУДОВИХ РОЗЛУЧЕНЬ

Ці види розлучень є тривалішими, і включають дві обов’язкові стадії. Кожна стадія закінчується окремим судовим рішенням: перша стадія – рішення про тимчасові заходи до проголошення розлучення, друга стадія – власне рішення про розлучення. Будь-який вид судового розлучення починається з попереднього етапу, власне з того, що один з подружжя, з обов’язковою участю адвоката, звертається зі спеціальним позовом «requête en divorce» до судді у справах сім’ї суду першої інстанції, щоб ініціювати слухання. В результаті цих слухань суддею в справах сім’ї встановлюються тимчасові заходи «mesures provisoires» які застосовуються до проголошення остаточного розлучення. Цими тимчасовими заходами визначається порядок проживання дітей з батьками, їх відвідування , використання спільного рухомого і нерухомого майна, щомісячні аліменти на дітей, допомога одному з подружжя та інше.

Ці тимчасові заходи закріплюються суддею у спеціальному рішенні ONC «ordonnance de non-conciliation», дійсному впродовж 30 місяців від дати проголошення.

Після першого рішення кожен із подружжя може звернутися до суду безпосередньо з позовом про розлучення «assignation en divorce» з одного з наступних трьох підстав: розлучення з французьким громадянином за прийняттям принципу розірвання шлюбу, розлучення з вини одного з подружжя або розлучення у зв’язку з остаточним припиненням сімейного життя.

РОЗЛУЧЕННЯ ЗА ПРИЙНЯТТЯМ ПРИНЦИПУ РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ, АЛЕ ЗА НАЯВНОСТІ РОЗБІЖНОСТЕЙ В ЙОГО НАСЛІДКАХ

Даний вид розлучення з французьким громадянином передбачений статтею 233 французького ЦК і передбачає, що подружжя прийняло принцип розірвання шлюбу, але між чоловіком та дружиною існують розбіжності стосовно його юридичних наслідків (як правило, порядок здійснення батьківських прав відносно спільних дітей, поділ майна, виплата аліментів, допомога одному із подружжя).

Після подання позову про розлучення, в перебігу так званого погоджувального слухання «audience de conciliation» кожен із подружжя підписує зі своїм адвокатом в присутності судді у справах сім’ї протокол про прийняття принципу розірвання шлюбу «procès-verbal d’acceptation du principe de la rupture de mariage». Це означає, що вони погоджуються з самим принципом розірвання шлюбу.

Підписання сторонами даного протоколу вважається остаточним і не може бути скасовано ані судом першої інстанції, ані в апеляції.

Підстави розірвання шлюбу для судді в даному випадку значення не мають. Після заслухання сторін та їхніх адвокатів суддя попередньо виносить рішення про розлучення, а вже після цього виносить ухвалу про наслідки розлучення, щодо яких сторони не змогли домовитися (порядок здійснення батьківських прав, поділ майна, виплата аліментів на дітей, компенсаційна виплата одному з подружжя).

РОЗЛУЧЕННЯ З ВИНИ ОДНОГО ПОДРУЖЖЯ

Цей тип розлучення найбільш конфліктний і його потрібно уникати, в першу чергу, в інтересах дітей. Він передбачений статтею 242 французького ЦК і також передбачає, що подружжя прийняло принцип розірвання шлюбу, але між ними існують розбіжності стосовно його юридичних наслідків (порядок здійснення батьківських прав щодо спільних дітей, поділ майна, виплата аліментів і тд.).

В цьому випадку мотив розлучення має значення. Наведена вище стаття ЦК Франції визначає наступні умови, за наявності яких один із подружжя може ініціювати даний вид розлучення:

наявність провинних дій (помилка) одного із подружжя;
наведені дії ведуть до багаторазового порушення подружніх обов’язків;
в результаті наведених дій подальше спільне проживання подружжя є нестерпним.

Тут може йтися про насильство або приниження одного із подружжя іншим (фізичне, психологічне, моральне), зрада (адюльтер), залишення сім’ї, відсутність матеріальної підтримки «abandon de famille», в тому числі, стосовно дітей.

Той з подружжя, хто ініціював зазначений вид розлучення, має надати в суд докази провинних дій (помилки) іншого з подружжя. В окремих випадках, щоб докази були прийняті судом, необхідна їхня фіксація судовим виконавцем «huissier de justice», наприклад, факту залишення сім’ї.

Суддя приймає рішення щодо провини, після чого виносить ухвалу про наслідки розлучення (порядок здійснення батьківських прав, поділ майна, виплата аліментів на дітей, компенсаційна виплата одному із подружжя).

Також варто зазначити, що у випадку розлучення з вини одного з подружжя, окрім вище зазначених наслідків розлучення, другий з подружжя має право на відшкодування збитків «dommages et interérêts», які могли виникнути з вини першого.

РОЗЛУЧЕННЯ В ЗВ’ЯЗКУ З ОСТАТОЧНИМ ПРИПИНЕННЯМ ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ

Даний вид розлучення з французьким громадянином передбачений статтею 237 ЦК Франції і процесуально схожий на процедуру розлучення, коли подружжя погоджується на розлучення, але має розбіжності щодо його юридичних наслідків. В даному випадку заявник має продемонструвати, що між подружжям припинились подружні відносини (фізична, емоційна, матеріальна, інтимна складова спільного життя подружжя припинили своє існування), тобто мали місце остаточна зміна і припинення подружніх відносин. Окреме місце займає термін припинення подружніх відносин – 2 роки – тобто починаючи з моменту подачі одним з подружжя позову про початок процедури розлучення «requête en divorce» має пройти не менше 2-х років перед подачею безпосередньо самого позову про розлучення «assignation en divorce». Такий термін передбачений статтею 238 ЦК Франції і є обов’язковим для даного типу розлучення, щоб суд міг констатувати факт, що протягом 2-х років чоловік та дружина не проживають разом і не ведуть спільне господарство. Деколи мають місце випадки відступу від вказаного 2-річного терміну для скорочення процедури розлучення, але про це вам розповість ваш адвокат. Даний вид розлучення обирають у випадку, коли один з подружжя відмовляється від розлучення, спільне життя не складається, і неможливо довести його провину або помилку.

Суддя приймає рішення про розлучення, упевнившись, що подружжя не проживає більше як сім’я щонайменше 2 роки. Після цього він виносить ухвалу про наслідки розлучення (порядок виконання батьківських прав, розподіл майна, виплата аліментів на дітей, компенсаційна виплата одному з подружжя). Також може йтися про можливість відшкодування збитків.

Готуйте документи завчасно: суд може вимагати пред’явлення будь-яких документів, які буде вважати за необхідне. Потрібно бути готовим надати: посвідчення особи; документи, які надають право на перебування в країні; сімейну книгу «livret de famille», якої немає у неодружених або бездітних пар; офіційну заяву про розлучення; угоду про спосіб вирішення спірних питань; шлюбний контракт «contrat de mariage», якщо такий існує; інформацію про доходи, майно і податки; інформацію про дітей.

Майно, набуте під час шлюбу, вважається спільним («régime légal de communauté réduite aux acquêts»), тоді як активи, придбані до шлюбу, – роздільними. Це означає, що майно, яким володів кожний з подружжя до шлюбу, подарунки та спадщина, зазвичай, не розглядаються як спільні активи. Спільне майно завжди ділиться порівну.

Компенсація «prestation compensatoire», як правило, присуджується у випадках, якщо один з подружжя після розлучення залишається в гіршому становищі (наприклад, коли один із подружжя працював, а другий перебував у відпустці з догляду за спільною дитиною). За таких обставин спільні активи не враховуються. Компенсація виплачується одноразово в сумі 25% – 35% від доходу більш забезпеченого з подружжя. Дуже рідко трапляються випадки, коли суд ухвалює рішення дотримуватись стандартів іншої країни, якщо ви проживали там протягом тривалого часу (рік і більше) безпосередньо після шлюбу.

А що з громадянством і проживанням?

Оскільки Франція входить до складу Європейського Союзу, то її громадяни, як і всі громадяни ЄС, навіть після розлучення, мають право жити та працювати у країні. Якщо ви не є громадянином будь-якої з країн ЄС, а ваш вид на проживання залежить від роботи чоловіка або дружини, розлучення може вплинути на ваше право проживання та праці у Франції.

Якщо ваш вид на проживання зроблений на підставі роботи, а не на підставі шлюбу, то у вас не буде проблем з проживанням в цій країні). Незважаючи на те, що шлюб з громадянином Франції автоматично не змінює ваше громадянство на французьке, розлучення з французом може значно уповільнити розгляд ваших документів з питань громадянства.

Для допомоги жінкам, які пережили насильство, створена служба «Violences Femmes info» (номер телефону – 3919). Це як гаряча лінія, так і інформаційна підтримка з питань реабілітаційного захисту і супроводу. Служба 3919 працює цілодобово і без вихідних; вона безкоштовна і гарантує анонімність всім, хто до неї звернувся. У вашому або найближчому населеному пункті найвірогідніше є соціальна служба, яка нехай навіть і не працює щодня (інколи режим роботи такий, що, соціальний працівник буває всього 1 раз на тиждень протягом 3 годин). Але вам цього буде достатньо, щоб звернутись за допомогою. Поясність соціальному працівникові всі подробиці ваших проблем. Поясніть, що ви залишили батьківщину заради щасливого сімейного життя у Франції, а ваш чоловік виявився деспотом та експлуататором (звичайно, якщо це насправді так). Соціальна служба допомагає жінкам у таких складних сімейних випадках, сподіваюсь, допоможе і вам. Вони можуть забрати вас від чоловіка, надати тимчасове житло і надалі допомагатимуть з житлом та роботою.

Звичайно ж, є і безкоштовні адвокати, про це ви можете також запитати в соціальній службі. Головне – не дозволяйте депресії перемогти над здоровим глуздом, бо так буде легше подолати проблеми.

До речі, як щодо «carte de séjour» (дозвіл на перебування в країні): чи є вона у вас? Спочатку її видають на рік, потім ви разом з чоловіком повинні прийти до префектури і підписати заяву про спільне проживання, надати довідки про доходи і решту документів, зібравши при цьому багато документів, навіть докази того, що ваш чоловік – французький громадянин… Це – для розуміння ситуації на майбутнє.

Ще раджу звернутись в організацію під назвою CIMADE (Міжконфесійний комітет допомоги біженцям), ось їхній сайт – http://www.cimade.org/ , ліворуч зверху натисніть на карту Франції – і побачите координати відділення в вашому регіоні.

Знайте, що згідно з законом чоловік та дружина зобов’язані підтримувати одне одного і морально, і матеріально («les époux se doivent mutuellement fidélité, secours et l’assistance» – ст. 212 кодексу). Якщо ви ніде не працюєте, не маєте заробітку, і суд вирішить, що на час судової процедури ви маєте проживати окремо від чоловіка (séparation), то він буде зобов’язаний виплачувати вам аліменти (pension alimentaire). Але не будемо поспішати, поки справа до цього не дійшла. Перш за все ви маєте отримати повістку до суду «Tribunal de grande instance», а це може статися і за півроку після подачі заяви на розлучення. Знайдіть час і постарайтесь прочитати матеріали про Францію, ви побачите, що процедура розлучення може тривати роками! А поки триває – це все на вашу користь. До розлучення, тобто до винесення судового рішення і його офіційного повідомлення вам, ви у будь-якому випадку маєте право перебувати на території Франції, навіть, якщо вам не поновлять в черговий раз документи (а саме carte de séjour). Потрібно чітко розуміти, що можна, а що ні. Які аспекти потрібно врахувати, які докази зібрати. Не вагайтеся звернутися за допомогою до соціальної служби та адвоката.

Ось та інформація, яка вже зараз може бути вам корисною, але адвоката шукайте неодмінно!

Автор : Svita Sarnovska-Martin

Переклад з росiйськоi : Natacha Pugach, Olesya Romanyuk, Olha Nekrashevych, Svitlana Jolkevytch, Iryna Korotkova

Література для вивчення: