Вікенд у Нормандії

Часто люди питають, куди можна майнути  з Парижу на вихідні. Щоб і море було ,і недалеко їхати. Так от, у Нормандію можна дістатися за неповних дві години і вона красива у будь -яку пору року!
Досить зранку завчасу прокинутися і ще до обіду милуватиметеся неповторними краєвидами.

На фото звичайне рибацьке село Іпор ,яких десятки по узбережжі. Затишне, мальовниче, але спокійне і вкрай нудне.

Та,для тих, хто їде з великого мегаполісу, то найперша перевага!

Правда,щоб повечеряти тут,на місці, треба бути доволі прудким і зграбним. Замрієтеся на березі,спостерігаючи за чайками і все – лягайте спати голодними! У будні дні все закривається дуже швидко,як зазвичай у селі-з курми,тобто як ледь стемніє!

Першого вечора нам довелося умилостивлювати свій голод млинцями з лікером,так як  більше нічого, у єдиному відкритому ще кафе, запропонувати нам не могли(чи не хотіли:)! І робили ми це дуже швидко,бо власники абсолютно не поділяли нашого захоплення поїдати десерт під звуки цикад. Вони голосно пересували стільці, рахували виручку,кашляли і перевіряли роботу жалюзі : опустити-підняти,опустити підняти,опустити… 🙂

Наступного дня ми вже були підковані і подібних казусів не трапилося,то ж відпочинок таки вдався і враження залишилися хороші!)

Було б собі селище й далі століттями займалося своїм основним промислом, якби зовсім випадково,але безповоротно, у нього не закохався французький романіст Гі де Мопассан! Місце настільки прийшлося йому до душі, що він не лише сам відпочивав і працював тут( кажуть, що роман‬ “Життя” він написав саме тут), а й рекомендував його багатьом своїм творчим друзям !

A ці біло-сині кабінки для переодягання пам’ятають якраз знаменитих Мопассана, Будена та Ренуара,що з радістю використовували їх для переодягання перед купанням.  Їх старанно реставрують і трепетно бережуть.
Та,власне, саме тому їх і зберігають:)

А ще, буквально за 80 м від цього пляжу добротний будиночок за помірну ціну здається нашою співвітчизницею. Тому,коли надумаєте відвідати ці краї – пишіть, дам вам координати:)

Автор : Mariana Gevak

Джерело http://ledesirdeparler.blogspot.fr/2016/07/?m=0

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *