Чи можуть працювати українці з європейською посвідкою на проживання у Франції?

Чи можуть працювати українці з європейською посвідкою на проживання у Франції?

Навіть якщо більшість думає по-іншому (наприклад, новоспечені «румуни», «поляки» і «угорці»), Євросоюз – це тільки економічна організація, де загальною політикою є зовнішньоекономічна діяльність і валютний союз. В рамках розвитку загальноєвропейського ринку передбачено вільне переміщення робочої сили з паспортами ЄС. Держави зберегли повне право контролювати всіх іноземців і визначати самостійно умови доступу до соціальної системи та правила їх перебування на своїй території. Що стосується громадян інших держав, то кожна держава самостійно визначає умови їх доступу на місцевий ринок праці. При певних умовах, навіть громадяни ЄС вважаються нелегалами.
Мета статті – дати загальну інформацію громадянам країн СНД з європейськими посвідками на проживання ЄС про їхні можливості легально жити й працювати у Франції.
Основна ідея – право доступу до легального ринку праці надзвичайно ускладнене, багато дій треба робити заздалегідь, до того як приїхав до Франції.

Які права має громадянин з європейською посвідкою на проживання (ПНП) однієї з країн Євросоюзу?
Володарі будь-якого ПНП мають право: приїхати до Франції без візи, але при наявності паспорта і карти ПНП; право проживання 3 місяці для володаря карти постійного резидента ЄС; права туристичного перебування для власників інших видів карт (річні, двох і трирічні).
Що стосується власника карти постійного резидента – ПмП (постійна посвідка на проживання): протягом трьох місяців власник цієї картки повинен знайти роботу і житло; досьє повинно бути подано в префектуру до закінчення 3 місяців. Власник картки повинен показати наявність французького штампа в паспорті, наявність власного житла (не пройде довідка «підселення», тільки контракт на ім’я прохача або безкоштовне надання квартири), наявність достатніх коштів для утримання себе і своєї сім’ї («revenus suffisants et stables»): наприклад, наявність грошових коштів на рахунку (зазвичай вимагають для 6 місяців перебування), платежі зарплат або контракт на роботу. (В разі відмови, рішення підлягає оскарженню в адміністративному суді); наявність медичної страховки для всіх членів сім’ї (мед страховку своєї основної країни, якщо вона покриває ваше французьке проживання, наявність приватної страховки або довідку французького державного медичного страхування, якщо маєте право).

Що стосується контракту на роботу: прохання повинно бути оформлено у вигляді окремого досьє спеціальної форми (cerfa N ° 15186 * 01), включає підтвердження роботодавця оплатити податок за найм іноземця, заповнена та особисто їм підписана. Тимчасовий або постійний контракт повинен бути підписаний як мінімум на рік, як мінімум з мінімальною офіційною місячною оплатою за 35 годин (можна менш як 35 годин, але не менше по оплаті).
Цей дозвіл не є автоматичним і адміністрація має право відмовити, якщо вважатиме, що місцевий ринок праці не потребує іноземної робочої сили за даною професією. Є особливі списки професій, відкриті для громадян Африки (Туніс, Алжир, Сенегал і т.ін), але ці списки не стосуються громадян країн СНД. Відповідь префектура дає протягом двох місяців. За цей час префектура відправляє досьє в Direccte (організація, яка дає, зокрема, дозвіл іноземцям працювати), яка дає свій висновок по досьє і відправляє в префектуру. Префектура вільна своєму рішенні та вільна дати або не дати дозвіл на проживання прохача на території Франції.

Якщо префектура приймає позитивне рішення, прохачеві видається тимчасова річна карта з правом на роботу (carte «salarié»). Члени сім’ї отримують карти «за сімейними обставинами” (carte «vie privée et familiale»). У разі відмови префектура дає письмову відповідь з вимогою покинути територію Франції.
Що стосується річних карт, або навіть двох і трирічних карт (які, наприклад, в Іспанії називають постійними), то ця карта дає право перебування в країні тільки як турист.

Якщо ви намагаєтеся отримати робочу візу Франції, то всі адміністративні дії треба робити тільки через консульство Франції у вашій основній країні перебування. Робочий контракт робиться за тією ж процедурою, що описана вище, але висновок інспекції праці (Direccte) відправляється в консульство вашої країни. При позитивному рішенні консульство видає візу VLS-TS на один рік і прохач отримує право приїхати й влаштуватися у Франції.
Багато громадян, не встигнувши отримати тимчасові річні документи проживання в Польщі, жваво мчать відразу до Франції. З точки зору французької адміністрації, у вас немає ніяких відмінностей від українців, які приїхали безпосередньо з України – після 3 місяців перебування ви стаєте нелегалами. Єдина відмінність – ви маєте право легально перебувати в Євросоюзі й менше ніж 6 місяців поза Польщі.

У теорії, в разі найму нелегального працівника, французький роботодавець ризикує заплатити штраф до 15 тисяч євро і 5 років в’язниці. Він також зобов’язаний заплатити податок за наймання іноземця та спецподаток за наймання нелегала. Що стосується самого працівника, то він за французькими законами вважається жертвою, нічим не ризикує, навіть якщо він працював нелегалом свідомо.
Тільки одна польська карта дає вам право працювати в країнах Півдня (Іспанія, наприклад) і міняти свою карту на тимчасову річну карту у Франції – карта постійного резидента Польщі («Хто може отримати Карту резидента ЄС в Польщі?», http://in-poland.com/karta-rezidenta-es/)
При пошуках роботи в ЄС вам не варто забувати, що дозвіл на перебування довготермінового резидента ЄС може бути анульовано в наступних випадках: його отримання настало неправомірно; іноземець становить дійсну і серйозну загрозу безпеці та громадському порядку. У цьому випадку виноситься постанова про випровадження іноземця з Франції (але є ряд і чималий законодавчих обмежень); іноземець покинув територію Франції на термін більш як 6 років; іноземець покинув територію ЄС на термін більше ніж 3 років; іноземець отримав на території іншої держави ЄС дозвіл на перебування довготермінового резидента ЄС (« Vous demandez le renouvellement de votre carte de résident », http://accueil-etrangers.gouv.fr/).
Хоча іноземці з ВНП бідніших країн ЄС наївно вважають, що вільне і легальне переміщення робочої сили стосується і їх, реальність набагато складніше.

Автор :Marcel Lacheppe
Переклад з російської Yana Gubina

Tags:

Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *