Кожен з часом може скласти свій список надихаючих місць улюбленого міста. Для тих, хто вже мільйон разів бачив Ейфелеву Вежу, Лувр та інші туристичні необхідності, хто любить вузенькі кам’яні вулиці, місця пов’язані з літературою, письменниками, запах та шурхіт книжкових сторінок, я пропоную невеличку прогулянку тими цікавими місцинами, що надихають мене .
Ті ,що я обрала сьогодні, розташовані зручно й у близькості одне до одного. Якраз, щоб провести кілька годин без поспіху, без навігації , телефону, інтернету й інших потрібних,але втомливих у нашу добу речей.
Час для себе і книги.
Бо, як каже Умберто Еко у чудовій “Не намагайтеся позбутися книжок”, книга це така унікальна річ, яку винайшли один раз і покращити та вдосконалити її неможливо, як і колесо. Вона буде з нами завжди, переконують генії і нема причин їм не вірити.
Тож прямуємо ми у Латинський квартал і починаємо мандрівку з вузенької вулички, що називається Пергаментна . Тут розташований The Abbey Bookshop , канадський англомовний книжковий магазин. Книгарня відкрилася у 1989 році і має більше 35 000 екземплярів.. Книги тут повсюди. Потрібно мати метке око і ви обов’язково знайдете книжку, яка там чекає саме вас!
Збоку до вулички притулився малесенький скверик імені французького літератора. Там і малечі є де розважитися,і дорослому відпочити.
Ще один культовий магазин розташувався прямісінько навпроти величного Собору Паризької Богоматері. У нього багата й цікава історія, яку я не можу не розповісти.
У 1919 році американка Сільвія Біч відкрила книжкову лавку і назвала її «Шекспір і компанія». Магазин спеціалізувався на англомовній літературі, книги власниця обирала на свій смак. А у книжках вона розбиралася.
Легенда розповідає,що назву крамниці дівчина побачила у сні.
Письменники не просто приходили сюди купити книгу, вони проводили в книжковій крамниці багато часу – тут вони читали, працювали і навіть могли залишитися на ніч. Приміщення книгарні були обставлені зручними меблями, стіни прикрашали вовняні килими, а на столиках м’яким світлом світилися лампи під абажурами. Все це створювало домашню атмосферу, яка манила до себе ще нікому невідомих поетів і письменників. Тут вони знайомилися з творами світової літератури, і могли навіть брати книги додому, не заплативши за них. Багато людей цим користувалися, і якщо не встигали повернути книгу в термін, Сільвія надсилала їм листівку із зображенням Шекспіра, що рве на собі волосся. Вона не тільки працювала в книжковій крамниці і водила дружбу з молодими письменниками, а й займалася видавничою діяльністю. Тут особливо радо приймали заборонену будь-де літературу. Так, саме Сільвія видала «Улісса» Джойса, після цього багато авторів ,яким відмовили у друці, зверталися саме до неї. І вона їх друкувала!
Тут колись часто бували Ернест Хемінгуей, Бернард Шоу, Генрі Міллер, Поль Валері і багато інших відомих авторів. Хемінгуей у своєму « Париж, свято яке завжди з тобою» з теплотою і ніжністю згадує роки проведені у товаристві Сільвії Біч та відвідувачів її книжкового салону.Під час другої світової війни Ернест Хемінгуей працював журналістом. Всупереч закону, що забороняє журналістам безпосередньо брати участь у військових діях, він зі зброєю в руках одним з перших в складі невеликого загону увійшов в Париж. Звільнивши для початку винні підвали готелю «Ріц», він також вирішив звільнити і книжкову крамницю «Шекспір і компанія», лавку своєї давньої знайомої, але не знайшов її на звичному місці. Ходили чутки,що у 1941 році Сільвія Біч посварилася з німецьким офіцером, який хотів придбати роман Джойса «Поминки за Фіннеганом». Але примірник виявився останнім і Сільвія відмовилася продати його німецькому офіцерові. Офіцер пригрозив закрити магазин. Друзі та знайомі Сильвії розібрали книги поміж собою,вивіску замалювали фарбою і назавтра,коли німці з’явилися закрити магазин та заарештувати власницю на місці книжкової лавки пустувало закинене приміщення без жодних ознак життя.
У 1951 році інший француз американського походження Джордж Уайтмен – відкрив на вулиці Бюшер, 37 книжкову крамницю і назвав її «Містраль». У 1964 році вже після смерті Сільвії Біч, (вона померла в 1962 році), Уайтмен перейменував лавку, назвавши її «Шекспір і компанія». Цим він прагнув підкреслити, що має намір продовжувати її традиції. Лавка стала жвавим місцем у неспокійні і бурхливі паризькі 60-ті роки. Зараз «Шекспір і компанія» продовжує традиції, закладені Сільвією Біч. Однією з форм сучасних зустрічей письменників є «літературні читання». Це вечори, на яких актори вголос читають нові твори вже відомих або ще мало відомих письменників і драматургів.
Саме ця крамниця й стоїть досі. Тут завжди натовп туристів і зацікавлених осіб. Неймовірно великий вибір англомовної літератури, атмосфера панує творча і невимушена. Ви можете присісти будь-де і читати, можете навіть прилягти. На поверсі у кімнаті, вщерть заповненій книжками, стоять два ліжка, фортепіано,скрізь розкидані книги і м’які пуфики. Хтось грає, хтось читає лежачи ,хтось у кріслі-гойдалці.
У іншій кімнаті молоді літератори ведуть поетичні читання. В коридорі тулиться мініатюрний куточок з кріслом,столом та друкарською машинкою, де кожен охочий може відчути себе письменником і,можливо, спіймати свою музу.
Через стіну відкрилося однойменне кафе. З нього просто неймовірний вид на Нотр-Дам. Замовляєте каву і – читайте на здоров’я,книг у кафе теж достатньо!
Ну,й на сам кінець для тих,хто втомився від походів галасливими людними місцями, існує тихий спокійний мальовничий square Gabriel–Pierné. Там для усіх любителів почитати спорудили лавочки у вигляді розгорнутих книг !
Сидіть собі, насолоджуйтеся черговим шедевром літератури або ж просто відпочиньте під ненав’язливий релаксуючий дзюркіт фонтану і мелодійний передзвін годинника на вежі поруч.
Автор Mariana Gevak
Джерело http://ledesirdeparler.blogspot.fr/2016/08/blog-post.html?m=0
Читайте також
