Нарешті можу сказати, що в Париж календарно завітала осінь.🍁 Дощить весь тиждень, а як і ні – то все ж погода заставляє бажати кращого. Якби там не було, а сьогодні п‘ятниця, і значить саме час частувати вас новою історією з вже традиційних #пятничні_історії_про_париж. В цьому місці я б приготувала собі в цьому смачне какао чи запашний фруктовий чай☕️🍰, бо до цікавої історії теплий смаколик буде якраз до смаку.
Сьогодні розповім вам ще про одне зі своїх улюблених місць в Парижі Palais Royal. Знайти його неймовірно просто, я вас запевняю.😉 А між тим, я чомусь просто впевнена, що ви зараз будете згадувати, де він є. Пам‘ятаєте метро Palais Royal Musée du Louvre? Прямуєте до виходу на Place Colette, і вуаля. Спочатку ви опинитесь під величезними кольоровими намистинками з кольорового скла( це інсталяція митця Jean Michel Othoniel встановлена в 2000 році), по вашу праву руку – театр Comédie Française, а за спиною – кафе Le Némour. Поруч з кафе ви помітите арку, пірнайте в неї, і ви натрапите на двір з цікавими чорно-білими колонами, ще одна сучасна інсталяція Colonnes de Buren. А далі пропоную роззирнутися і насолодитися тишею. 😌
О так, можете бути певні, що прямісінько за 100 кроків від шумного і мега туристичного Лувру, ви можете впиватись атмосферою осіннього парка. Практично ніхто з туристів сюди не заглядає, віддавши перевагу розкоші залів Лувру. То звідки взявся цей палац, можете спитати ви мене, і чому теж називається королівським, ну ви ж пам‘ятаєте про Palais Royal?
Ідея будівництва цього палацу належить славнозвісному кардиналу Рішельє, прем‘єр-міністру Людовика XIII🤴. Щоб бути поруч з королем і вдень, і вночі кардинал збудував собі палац в 1628 році зовсім поруч з королівською резиденцією Лувром. Безперечно найстарішою частиною палацу є Cour de l’Horloge, який своїм фасадом виходить на вулицю Saint Honoré. Наразі в цьому приміщені розташовані державні інституції, їх ми відвідати не можемо, проте сад до наших послуг.
Отже, Рішельє зручно влаштувався в палаці. Тут знаходилась багата колекція картин епохи Відродження, знаним поціновувачем якої був господар. Хоч окрім картин кардинал не менш любив і котів, тому і не дивно, що в Кардинальському палаці(перша назва) розводили цих пухнастиків.😻 Точно відомо, що на момент смерті в 1642 році в кардинала Рішельє було аж 14 котиків. Цікаво, якби у них тоді був фейсбучик, то Рішельє залипав би на гіфки з котюсиками? Як думаєте?😸
Вже в 1636 році своїм заповітом за 6 років до смерті Рішельє подарував палац юному Людовику XIV, де той і мешкав відтоді з матір‘ю. Лише по смерті батька Людовика XIII королева-мати Анна Австрійська залишає палац і переїжджає в палати Лувру. Далі Людовік ХІV вибере Версаль місцем своєї резиденції, куди і переїде зі всім двором. А палац Palais Royal перейде у власність брата короля Філіпа Орлеанського.
До 1776 року палац залишався незмінним. Проте пізніше новий власник герцог Шартрський робить реконструкцію, при цьому замовивши архітектору розробити план добудови однотипних будівель по периметру трьох сторін королівського саду. Перший поверх будівель передбачався для крамничок і не тільки.
Річ у тім, що територія палацу все ж формально належала королівській родині, а отже поліцейські патрулі не мали права тут контролювати порядок. Таким чином утворилось місто в місті. 180 аркад, які існують і донині, ховали під собою численні кафе, ресторації, гральні будинки, крамнички ювелірів, вітрини яких виблискували перлами й діамантами💎, театри, в тому числі театр китайських тіней Серафін, театр маріонеток, а пізніше і театр Вар‘єте. А в самому саду стояв справжнісінький цирк Шапіто. В історичних архівах можна навіть знайти записи про таке собі «механічне кафе»😯, де замовлення передавали однією ніжкою стола, а з іншої ніжки з’являлись замовлені страви. Уявляєте, скільки спокус і розваг тут було. Що, зрозуміла річ, приваблювало і легковажних дівиць, які прогулювались тут в пошуках довірливих клієнтів. Злі язики поговорюють, що сам юний Наполеон Бонапарт не встояв перед однією з цих німф.
Всі ці розваги тривали аж до 1838 року, коли законом було заборонено азартні ігри. З часом крамнички банкротують, а відомі ресторани, як от легендарна la Rotonde, місце зустрічі, де смакували морозиво і каву, кануть в небуття. Під час революції 1848 року сам палац, вже раніше націоналізований, був пограбований, а в 1871 році – серйозно пошкоджений пожежею. Реставраційні роботи тривали 2 роки, а потому життя в садах стає розміреним і спокійним.
Нині вже геть нічого не нагадує ті буремні часи, коли тут шаруділи пишні спідниці красивих мадемуазель, а галантні месьє старались вразити своїх компаньйонок сміливим жартом. Я люблю тут бувати навесні, коли зацвітають магнолії, і можна пити каву під білими парасольками кафе, розглядаючи рожеві свічки каштанів🌸; і восени – коли липові алеї гублять своє листя, і те рівномірно встеляє доріжки саду.🍂
Зараз якраз час для подібної прогулянки. Заглянете сюди на вихідних?
Автор тексту та фото: Інна Власюк @Inna Vlasyuk
Замовити професійну фотосесію https://www.facebook.com/inna.vlasyuk.paris
Залишити відповідь