Згідно з доповіддю регіональної Рахункової палати, середня вартість поховання муніципальною службою ритуальних послуг в Парижі становила 3656€ у 2016 році. Мінімальний рахунок з кремацією обходиться в 1367€ і в 1915€ з похованням без концесії (орендна плата за місце поховання). Ось деякі цифри, які можуть бути цікавими: мінімальна ціна труни – 399€, її доставлення – 70€, спеціальний автомобіль з водієм – 240€, пошук прав на сімейну концесію – 120€, відкриття склепу – 790€, кремація – 567€, присутність поліціянт – 20€ і т.ін. Хто оплатить поховання за відсутності сім’ї або в разі, якщо наявні родичі – незаможні? У Франції існує можливість отримати допомогу з боку французької адмінустанов.
Мета статті – дати напрямок пошуку соціальної допомоги для оплати поховання, у випадку смерті нелегала або легальної, але малозабезпеченої особи. Автор не має ні можливості, ні бажання проводити дослідження всіх можливих практик соціальної допомоги по країні та зосереджується, в першу чергу, на можливостях французької столиці та паризького регіону, де сконцентрована основна маса нелегальних трудових мігрантів з країн СНД.
Яким чином профінансувати поховання легальним та тим що працюють офіційно, жителям Франції – розповімо в іншій статті.
Як декларувати померлого?
Ще до поховання постає питання, як саме декларувати смерть. Відповідь залежить від місця смерті. Якщо людина померла в громадському місці або насильницькою смертю, декларуванням займається поліція. Якщо в лікарні – адміністрація лікарні. Найскладніший варіант для нелегалів без знання мови – смерть близької людини вдома.
В першу чергу треба викликати будь-якого лікаря, який виписує медичну довідку про смерть. Це обов’язковий документ для всіх подальших дій. Протягом наступних 24 годин (вихідні та святкові дні не враховуються, тобто відлік починається з наступного за датою смерті робочого дня) потрібно отримати Свідоцтво про смерть, який видає мерія. Для цього будь-яка людина, уповноважена його отримати, має особисто звернутися до відділу реєстрації цивільних актів мерії за місцем проживання померлого. Крім медичної довідки з констатацією смерті, потрібно мати паспорт померлого і, якщо є, свідоцтво про народження та про одруження. Мерія видає Свідоцтво про смерть в кількох примірниках, необхідних для подальших адміністративних дій.
Я навмисне роблю акцент на правилах реєстрації смерті, оскільки за французькими законами, мерія зобов’язана поховати (і часто й повністю чи частково профінансувати поховання) не тільки жителів з пропискою в даному місті, але й туристів та нелегальних мігрантів, якщо їхня смерть сталася на території міста. Існує також можливість зробити прописку заднім числом через certificat d’hébergement або через domiciliation administrative. У Парижі, наприклад, право на надзвичайну допомогу можна отримати після місяця проживання в місті.
Слід відзначити, що перевезення тіла дозволене тільки після реєстрації померлого в мерії, спеціальним транспортом похоронної фірми й з повідомленням префектури поліції про перевезення. Якщо людина померла в лікарні – ви маєте право мінімум на три безкоштовних дні в морзі, а через соціального працівника можна спробувати потримати безкоштовно і більше, якщо є потреба (іншим, більш заможним, потрібно платити). Перевезення померлого з помешкання в спеціальне холодильне приміщення похоронної фірми та зберігання там тіла – платні. Тобто, аби уникнути додаткових витрат, варто якнайшвидше почати оформлення соціальної допомоги у мерії. Кремація чи поховання небіжчика може бути здійснена не раніше 48 годин після смерті та не пізніше 6-ти днів – це необхідний термін для здійснення всіх необхідних адміністративних дій, пов’язаних з похованням.
Поховання чи кремація?
Будь-яка людина може написати у вільній формі та від руки заповіт, у якому вказує, яким способом вона хоче бути похована. Навіть якщо мерія й надає перевагу (часто з економічних причин) похованню, однак вона зобов’язана кремувати тіло, якщо такою була воля небіжчика (стаття L. 2223-27 СКТС). Щодо поховання, то безкоштовно ховають тільки на термін 5 років в окремій могилі в спеціальній зоні кладовища, далі – останки кермують.
Перепоховання можливе і може бути здійснене коштом приватної ініціативи (родичів або знайомих). Відправлення труни на батьківщину можливе виключно шляхом особистих коштів і коштує дуже дорого (5-6 тисяч євро). Ці гроші й важко зібрати та, напевне, важко пояснити потім працівникам мерії, як саме сім’я не знайшла гроші на поховання, але знайшла їх на репатріацію труни на батьківщину. Після кремації попіл розвіюють або в спеціальній зоні на кладовищі (jardin des souvenirs) або в будь-якому іншому місці, крім суспільно значущих місць. Знайомі можуть купити концесію для урни або відвезти її на батьківщину. З моєї особистої точки зору, варіант кремації є найбільш оптимальним для надсилання на батьківщину. По-перше, ви маєте право безкоштовно зберігати урну протягом року в крематорії і їхати на батьківщину в зручний для вас час. По-друге, вартість паперів, супроводу і транспортування урни (валіза) не йде ні в яке порівняння з транспортуванням труни (літак, спеціальний транспорт).
Оплата поховання коштом мерії
Коли люди, які організовують поховання, не мають достатніх грошових коштів для його оплати, фінансування бере на себе територіальна громада, в межах якої сталася смерть. Потрібно юридично чітко розрізняти два варіанти в такій ситуації – організація мерією поховання за відсутності сім’ї (стаття L.2213-7 Спільного кодексу територіальних громад – СКТГ) і організація поховання в разі, коли покійний і члени його сім’ї не мають для цього достатніх грошових коштів (стаття L.2223-27 СКТГ).
Існує три ситуації:
1. Коли у покійного немає сім’ї, але є грошові кошти. В цьому випадку мерія організовує поховання своїм коштом, а потім відшкодовує витрати зі спадщини на підставі статті L.2213-7 Спільного кодексу міжтериторіальних громад (згідно зі статтею 2331 Цивільного кодексу відшкодування витрат на поховання за порядком пріоритетності йде за стягненням оплати судових витрат).
2. Коли у покійного немає ні сім’ї, ні грошових коштів. У цій ситуації мерія повністю оплачує всі витрати на поховання. Одночасне застосування двох статей Загального кодексу L.2223-27 і L.2213-7.
3. Коли у покійного є прямі родичі, але вони не в змозі оплатити поховання. У цій ситуації мерія оплачує поховання, а потім вирішує, яку частину витрат вона візьме на себе, а яку відшкодує сім’я на підставі статті L.2223-27 СКТС
Поняття малозабезпеченості та права на безкоштовне поховання
Згідно зі статтею L.2223-27 СKTГ малозабезпеченими (les indigents) вважають осіб, які не мають достатньо коштів для прожиття. В цю категорію потрапляють люди, які мають стабільний, але невисокий дохід, що дозволяє таким людям та їхнім сім‘ям претендувати на соціальну допомогу в організації поховання з боку мерії. На сьогодні в жодному тексті закону немає чіткого визначення малозабезпеченості (notion d’indigence). Законодавство навмисне не фіксує чіткі критерії «недостатності грошових коштів», залишаючи це питання на розсуд мера в кожному конкретному випадку. Мерія повинна визначити, чи достатньо в покійного та його сім‘ї коштів, щоб самотужки оплатити поховання, і в якому обсязі соціальні служби населеного пункту мають їм допомогти. Крім даних про фінансовий стан (наприклад, наявність будинку в приватній власності, кошти на депозитах в банку та інше), беруться до уваги та доходи дорослих дітей та батьків померлого. Стаття 860 Цивільного кодексу зобов‘язує прямих родичів (батьків і дітей) брати участь в фінансуванні поховання пропорційно до їхніх доходів, навіть, якщо вони відмовились від спадку померлого. Таким чином поховання малозабезпеченої особи оплачується коштом населеного пункту, де проживав померлий. Якщо в померлого є сім‘я, то вона має надати докази своєї неплатоспроможності. Мерія самостійно обирає похоронну фірму, але враховує бажання померлого чи сім‘ї: поховання чи кремація. В Парижі соціальне поховання обходиться в середньому в 1025€ (дані 2016-го року).
Якщо протягом наступних 5 років з‘являються спадкоємці або родичі, які хочуть перепоховати чи кремувати останки, вони роблять це власним коштом. Деколи мерія може скористатися цим і вимагати повернення коштів за перше поховання.
Варто зауважити, що нелегали без офіційних доходів, або люди, які мають АМЕ, ідеально вписуються в критерії малозабезпеченості.
Асоціації допомоги мігрантам можуть допомогти сім‘ї або знайомим померлого зібрати необхідні документи та переконати мерію взяти на себе витрати на поховання.
Серед легальних жителів (йдеться про Париж) під такі критерії підпадають одинокі особи та сім‘ї, які живуть на RSA або ASPA.
Соціальна допомога малозабезпеченим сім‘ям, які проживають легально.
В Парижі мерія дуже суттєво допомагає неплатоспроможному населенню, оплачуючи повністю або частково (до 80%) поховання. Якщо померлий жив, помер чи загинув на території міста (парижанин, турист, нелегал), то потрібно звернутися в центр соціальної допомоги (Centre d’action sociale) за місцем проживання чи загибелі померлого зі свідоцтвом про смерть і податковими деклараціями померлого та його сім‘ї (якщо така декларація є). Соціальна допомога призначається з задекларованим податком до 992€ на рік до сплати (беруть до уваги суму, зазначену в 14-му рядку декларації). Такі самі вимоги до податкової декларації дітей і батьків. Центр соціальної допомоги на основі цих документів видає для муніципальної служби ритуальних послуг довідку про малозабезпеченість (certificate d’indigence), що дає право на повну чи часткову оплату поховання коштом міста.
У випадку часткової оплати мова йде про 20%, що становить приблизно 350€ (станом на 1 грудня 2018-го року).
Я вам раджу, якщо є можливість, обов‘язково спробувати отримати довідку про малозабезпеченість, яка зробить можливим поховання за соціальними тарифами й звільнить від муніципальних зборів). Для цього потрібно, аби померлий проживав мінімум 1 місяць до дня смерті на території міста (для смерті на території міста це не має значення).
Звичайно, рівень соціальної допомоги в Парижі та інших містах дуже різний. На жаль, такої допомоги, як в столиці, і близько немає в маленьких, бідних містечках. Всі деталі треба з’ясовувати в конкретному населеному пункті. Я поцікавився цим питанням в маленькому містечку у 200-х кілометрах на схід від Парижа, Шалон-ан-Шампань. Все було набагато складніше навіть на етапі отримання інформації. В центрі соціальної допомоги мої запитання викликали подив соцпрацівниці. Вона була відсутня протягом 20-ти хвилин, збирала інформацію (напевно, бідні тут не вмирають і не просять соціальної допомоги). З її слів, центр може виділити 300 євро в якості надзвичайної допомоги за умови, що, наприклад, син має не більше 200 євро на прожиття на місяць (доходи за вирахуванням фіксованих витрат). Я так розумію, що з RSA, а тим більше з ASPA, дуже складно розраховувати на допомогу. У відділі роботи з людьми похилого віку працівник теж нічого не знав. При мені він дзвонив в мерію, потім в муніципальний крематорій і сказав нову для нього особисто інформацію: мерія оплатить поховання людей без засобів до існування та самотніх. Коли я особисто передзвонив в крематорій, де знаходиться муніципальний відділ реєстрації смертей, то працівниця говорила зі мною так, аби у мене пропало будь-яке бажання отримувати цю допомогу. Тобто в цьому місті коштом муніципалітету можна провести поховання тільки нелегалів або самотніх осіб без засобів до існування.
За інформацією одного соціального працівника асоціації по роботі з біженцями в Марселі, навіть в одному і тому самому місті соціальні центри провадять різну соціальну політику. Наприклад, в 14-му і 15-му округах Марселя соціальні центри дають кредит на проведення поховання, а в 1-му і 2-му не дають нічого і відправляють в Sécurité sociale.
Висновки
Отримати соціальну допомогу на поховання цілком можливо, незалежно від адміністративного статусу мігранта. Для цього необхідно мобілізувати вправного волонтера, що вільно розмовляє французькою, і який зможе контактувати з адмінустановами. В Парижі існують асоціації діаспор СНД, де можуть допомогти в цих питаннях, тим більше, що все потрібно організувати протягом 6-ти днів максимум. Замість організації постійних зборів грошей на поховання асоціації мають, в першу чергу, допомогти інформацією та супроводом в адміністративних клопотаннях, а не потурати родичам бідних мігрантів в їхніх забаганках відправлення померлих на батьківщину чужим коштом.
Автор : Marcel Lacheppe
Переклад з росiйськоi : Mariana Gevak, Liudmyla Popil
Бібліографія
«Paris. Formalités liées au décès d’un proche », <https://www.paris.fr/services-et-infos-pratiques/aides-et-demarches/demarches/formalites-liees-au-deces-d-un-proche-110>
Chambre régionale des comptes IdF, « La gestion de la Société anonyme d’économie mixte des Pompes funèbres SAEMPF”, juin 2018. < https://www.ccomptes.fr/system/files/2018-10/IDR2018-37.pdf>
«Guide. Prise en charge des frais d’obsèques par la commune », <https://www.lassurance-obseques.fr/guide-obseques/aide-frais-obseques-commune-mairie/>
«Qui organise les obsèques en l’absence de famille ? «, <https://www.resonance-funeraire.com/index.php/dossiers/1015-qui-organise-les-obseques-en-l-absence-de-famille>
Залишити відповідь